Батьки Петі подарували йому набір Mindrack 2.0 для складання роботів. Петя прочитав інструкцію і вирішив зібрати простий плоттер для малювання фігур. Плоттер — це механічна рука, що складається з двох сегментів з обертовим шарніром і гніздом для олівця на дальньому кінці. Рука кріпиться до основи за допомогою шарніра. Крім того, рука оснащена сервоприводами, які дозволяють їй обертатися відносно основи і повертати сегменти відносно один одного. Рука може малювати різні фігури на папері. На схемі нижче показано будову:

Петя написав програму, яка дозволяє малювати різні замкнені ламані за заданим набором точок шляхом скоординованих дій сервоприводів. Рука може провести ламану, не відриваючи олівця від паперу. Єдина проблема, з якою зіткнувся Петя, — це обмежена рухливість сегментів руки. Базовий шарнір може повертатися не більше ніж на градусів ліворуч і праворуч від центрального положення, а шарнір, що з'єднує сегменти, не може повертатися більш ніж на градусів відносно співнаправленого розташування сегментів. Через це при малюванні може виникнути ситуація, коли роботизована рука не здатна продовжувати малювання, не відриваючи олівця від паперу. У такому випадку Петі доводиться вручну від’єднати олівець, перевести руку у нову конфігурацію і знову приєднати олівець. Після цього рука продовжує малювання ламаної з тієї ж точки, на якій зупинилася до ручного перемикання. Природно, Петя прагне мінімізувати кількість таких ручних перемикань.
Нехай рука розташована у площині та прикріплена у її початку координат. Центральне положення руки спрямоване вздовж осі . Вважається, що рука складається з двох сегментів довжинами і , відповідно базового сегмента, закріпленого до основи, та дальнього сегмента з олівцем. За заданими параметрами руки — числами , , , та координатами точок ламаної на площині — необхідно обчислити мінімальну кількість ручних перемикань, потрібних для малювання ламаної, або встановити, що це неможливо. Починати малювання рука може з будь-якої точки ламаної й у будь-якому із двох напрямків. Однак після вибору початкової точки і напряму малювання їх змінювати не можна. У разі перемикання рука повинна продовжувати малювання з тієї ж точки та в тому ж напрямку, що й до перемикання. Якщо у ламаної є самоперетини чи самодотики, руці не дозволено переходити на іншу частину ламаної в цих точках; вона повинна продовжувати малювати сегменти ламаної у визначеній послідовності з урахуванням обраного напрямку та початкової точки.
У першому рядку вхідного файлу задано чотири невід’ємні числа — , , , (1 \leq L + l \leq 10^4, \varphi + \theta \leq 180). У наступному рядку записано ціле число — кількість точок замкненої ламаної (3 \leq N \leq 100000). Далі у рядках задано пари цілих чисел x_i і y_i — декартові координати точок ламаної. Абсолютні значення координат не перевищують 10^4. Ніякі дві точки не співпадають. Вважається, що ламана складається з відрізків (x_1, y_1)-(x_2, y_2), (x_2, y_2)-(x_3, y_3), , (x_{N-1}, y_{N-1})-(x_N, y_N) та (x_N, y_N)-(x_1, y_1).
У єдиному рядку вихідного файлу потрібно вивести мінімальну кількість ручних перемикань, необхідних для малювання цієї ламаної, або число –1, якщо намалювати ламану, як описано вище, неможливо.
Приклад 1