Монастир ордену Босих Кармелітів

Монастир-фортеця босих кармелітів був урочисто відкритий 22 липня 1642 року. Його заснував Януш Тишкевич, київський воєвода і староста, у 1630 році. Тишкевич подарував свій замок-маєток у Бердичеві разом із кількома навколишніми селами для будівництва майбутнього храму. У день відкриття монастиря він підніс ікону Пресвятої Діви Марії — дорогу сімейну реліквію. До монастиря почали стікатися паломники, що спричинило розширення Бердичева для розміщення ремісників і купців. Кляштор (монастир-фортеця) швидко став значним економічним осередком. Усвідомивши його важливість для України, король Польщі виділив кошти на ремонт фортифікаційних стін, встановив гармати й зрештою розмістив там військовий гарнізон.

Під час «козацької» революції 1648 року кляштор, що був символом примусової унії, став об'єктом поширеної ворожості з боку місцевого населення і був знищений у боях між військами Б. Хмельницького та польським гарнізоном під орудою Тишкевича. Кармеліти втекли з іконою Божої Матері до Львова, де вона зберігалася у монастирі сестер-кармеліток протягом 73 років, аж до 1721 року.

У 1717 році Люблінський трибунал ухвалив повернути землю і храм монахам, що дало змогу відновити монастир і повернути ікону. Після придушення «панських повстань» у 1831 та 1863 роках російська влада розпочала репресивні заходи проти кляштору. Кармелітські школи були закриті у 1832 році, друкарню заборонено у 1844-му, видання бердичівських календарів у Житомирі припинено у 1864 році через їхній політичний зміст, а сам кляштор скасовано у 1866 році.

16 червня 1918 року кармеліти знову отримали у власність монастир. Однак у 1926 році після смерті отця Терезія Болеслава Штобрина, останнього кармеліта, церква перейшла у власність держави. У верхньому храмі відкрили музей, а в нижньому — кінотеатр. У 1941 році ймовірно у вогні загинула чудотворна ікона. З 1970 по 1980 рр. київські реставратори спільно з бердичівською владою відновили храм, а у 1991 році монастир повернули католицькій громаді.

У 1997 році копія ікони була освячена і коронована Папою Іваном Павлом II.

«Історико-культурна спадщина України»

Щороку численні паломники з усієї України та сусідніх країн відвідують монастир на річницю коронації ікони. Під час подорожі, коли групи зустрічаються, вони обмінюються інформацією про пройдені шляхи. Цей обмін триває і в самому монастирі, який є кінцевою метою.

Відомо, що місце розташування монастиря вибрано так, що відстань від нього до найвіддаленішого поселення є мінімально можливою серед усіх можливих максимальних відстаней від будь-якого поселення до будь-якого іншого.

Маючи інформацію про шляхи, визначте відстань від монастиря до найвіддаленішого поселення, звідки прийшли паломники.